Мечтал ли ты когда-нибудь? Ну, конечно же, мечтал. Какой нормальный человек не мечтает? Только, к сожалению, чем старше мы становимся, тем меньше мечтаем, а наши желания становятся все более приземленными и банальными. А некоторые вовсе не разрешают себе мечтать, доказывая всем и себе, в первую очередь, что они - реалисты.
Приходилось ли тебе обламываться, когда твои самые сокровенные мечты не сбывались? Возможно даже, что после какого-то такого очередного облома ты решил больше не мечтать, то есть не позволять себе такой роскоши. А все потому, что в сердце прокрался страх того, что твои самые сокровенные желания на самом деле не важны, недостижимы или просто не имеют смысла. Даже, если мы не утрачиваем способность мечтать, мы ни под каким предлогом никому не рассказываем то, что хранит наше сердце. А все из-за того же навязчивого страха обломаться, разочароваться, из-за боязни стать уязвимым.
А знаешь ли ты, что часто наши мечты и сокровенные желания вдохновлены Самим Духом Святым, и Он не хочет, чтобы ты перестал мечтать? Конечно, есть опасность, что твои тайные желания продиктованы гордостью или амбициями... Но ведь ты всегда можешь приглашать Дух Святой в твои мысли, а Он уж точно знает, что для тебя лучше, что полезно или вредно.
Хочу напомнить тебе то, что говорил Иисус в Евангелии от Матфея: "...истинно говорю вам, если не обратитесь и не будете как дети, не войдете в Царство Небесное". Ты можешь представить себе ребенка, который не мечтает? Не думаю... А всё потому, что эта способность была дана нам Господом. Это свойство нашей души, которая была сотворена Богом по Его образу и подобию. И Творец уж точно не хочет, чтобы мы делали харакири нашей душе.
Дорогой друг! Я прошу тебя: разреши себе мечтать и пригласи Дух Святой в твои мечты. Проси Бога прийти в этот процесс! И я верю, что через время ты увидишь чудеса в твоей жизни. Не позволяй дьяволу красть у тебя мечту, подаренную Богом! И не стоит надевать маску безразличия, усиленно делая вид, что ты - убежденный реалист. Может, ты все-таки попробуешь смотреть на мир с детской верой и оптимизмом? И не стоит бояться того, что тебя могут назвать наивным. В конце концов, твой Небесный Папа так жаждет, чтобы ты (именно ты!) как ребенок сел к Нему на колени и рассказал о том, о чем мечтаешь, о чем томится твое сердечко.
Ты важен!!! Твоя душа драгоценна! Вся твоя душа драгоценна! За тебя, за твою душу была заплачена самая великая цена - Кровь Иисуса. Как ты думаешь, раз Он так дорого заплатил за твое спасение, разве Ему не важно то, что с тобой происходит? Разве Ему может быть безразлично то, что ты чувствуешь, то о чем ты мечтаешь? БОГ ЛЮБИТ ТЕБЯ! - это не просто слова. Самая великая Личность всех времен и народов сейчас стоит у дверей твоего сердца и ждет того, что пригласишь Его провести с тобой время. И пусть эта дверь всегда будет открыта!
Знаешь, а ведь у Бога тоже есть мечта. Ты об этом когда-нибудь думал?
Он страстно мечтает о том, чтобы ты не просто знал некоторые христианские принципы, но чтобы ты общался с Ним близко-близко, доверял как самому близкому другу. В свою очередь, Отец тоже будет рассказывать то, чего Он так сильно хочет. Ну, разве не круто?!
А Бог мечтает о том, чтобы "...всякий верующий в Него, не погиб, но имел жизнь вечную" (Иоан.3:16). И Ему нужна твоя помощь, чтобы эта Мечта осуществилась!
Милана, Харьков, церковь "Река Жизни"
Комментарий автора: статья для души, которая жаждет исцеления
Милана Шуляева,
Харьков, Украина
Автор и редактор христианских статей. Соавтор книги об эмоциональном здоровье "Конфликт. Боль. Исцеление?"
Автор и исполнитель христианских песен: СД-альбом хвалы и поклонения "Ты нужен мне", Милана (http://gospelmp3.ru/mp3/?id=317).
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
мысли в авоське-56 - irina kramarenko Как на куче мусора, выброшенного на большую дорогу, может вырасти лотос, сладко пахнущий и радующий ум, так ученик поистине просветлённого выделяется мудростью среди слепых посредственностей....
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.