ПАТРІОТИ!
Патріоти всі в країні, Від того краще не стає,
Лиш крики, бійки на вершині
Лиш піклування про себе.
Скубуться, владу не поділять.
Народ копійками беруть,
Надбавку пенсії підкинуть,
А ціни втричі підіймуть.
Це ‘’патріоти’’ так керують!
Законно мільйонерами стають.
Під себе і закони всі будують,
І бізнеси на родичів здають.
Що, в дусі ‘’патріотів’’- обкрадати?
Іти по головах своїх людей?
Собі зарплату аж заскалює, підняти,
А людям – щоб проіснувати.
Будують храми, наче про духовність дбають,
Самі не розуміють зміст того,
Але ж це модно, просто і логічно,
- надійно сядеш за кермо.
Чи ось таку ми Неньку ,друзі, будували?
Рабами стати на своїй землі?
Ніде ти правди не доб’єшся,
Не допоможуть і в суді.
Тому, що мільйонери все купили ,
Під себе все вони взяли,
А Україну-Неньку всю зганьбили,
На шматування ‘’вовкам ‘’ віддали.
І ще є наглість – обіцяти…
Дух ’’патріотів’’ піднімати,
Себе ‘’борцями‘’ називати,
За їхню ‘’правду‘’ постояти.
Такі ‘’борці’’ нам непотрібні.
Вони ж почути нас не здібні!
А ’’ патріотами’’ себе ще звуть,
Для того, щоб прикрити справжню суть!
Не ті тепер вже патріоти,
Не ті борці, що у книжках.
Це – ті ‘’борці’’, що ділять лиш банкноти,
За звичаєм, ще й щось кричать.
Нема ні лідера, ні патріота.
А ті, хто є – це все пусті слова,
А їхні обіцянки, то – гидота,
Вони не коштують й гроша.
До Тебе Боже, піднімаю очі!
До Тебе серцем лину я!
Бо Ти єдиний зможеш щось зробити!
В Твоїй долоні вся земля.
Земля Господня і весь Всесвіт,
Господні мешканці на ній!
Заклав Ти її на морях, утвердив!
На річках Ти її встановив!
Нехай зійдуть на Твою гору і стануть на місці святім!
Ті, в кого чисті є руки, та щирим є серце його!
Ті, хто прагнуть обличчя Твого!
Через таких борців, Ти зможеш все змінити!
Відбудувати , вже зруйновану стіну.
І справжню волю людям дарувати,
Із рабства бідності, гріха – підняти,
Зневірених, роздавлених дітей!
До Тебе Боже, піднімаю очі!
Прошу, молю – спасіння для людей!
Нехай відкриються духовні очі!
Нехай ввійде Цар слави до сердець!
Тетяна Ващишина,
місто Рівне
Комментарий автора: Не ті тепер вже патріоти,
Не ті борці, що у книжках.
Це – ті ‘’борці’’, що ділять лиш банкноти,
За звичаєм, ще й щось кричать.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Знаменье - Роман Бердов Сия история основана на реальных событиях (взрыв доменной печи № 4, ОАО “СеверСталь”, а тогда ещё “ЧрМК”город Череповец, Вологодской волости). Но по счастливому стечению обстоятельств (вот уж действительно есть БОГ на свете), народу пострадало очень не много. А дело была так. В то время (где-то начало семидесятых (пардон, меня тогда ещё и в проекте не было)), в бригаде горновых (рабочие литейного двора, которые производят разливку готового чугуна из доменной печи в ковши (такие гигантские огнеупорные чаши на железнодорожных платформах)), существовала традиция, каждый день кто-то один назначался дежурным по чаю (заваривалось десятилитровое ведро на всю бригаду). В тот злосчастный день, а точнее, ночь, так как дело происходило в ночную смену, дежурным по чаю был назначен один законченный алкоголик, которого трезвым, наверное, ни кто и не видел ни когда. Так вот, закончив все приготовления на рудном дворе перед разливкой чугуна (чистка и углубление каналов для стока расплавленного чугуна, температура кипения которого примерно 1700 градусов по Цельсию (точнее не помню)), бригада вернулась в бытовку и обнаружила, что чая нет, да и сам дежурный по чаю куда-то исчез. Где этот проклятый м…м…м…мудрец? Почти хором гневно завопила вся бригада и все не сговариваясь пошли разыскивать дежурного по чаю. В бытовке остались лишь двое… Один решил вздремнуть после бурных выходных на даче, а у другого просто не было настроения кого-то искать. Да ещё крановщица в тот момент работала на кране, убирая с рудного двора лишний скраб. В этот момент произошёл взрыв…. Бытовку смыло чугуном первой, так как она располагалась довольно близко к доменной печи, а крановщица ещё долго металась по кабинке крана, как живой факел, но спасти её было уже невозможно… А что касается всех остальных, так они ещё долго благодарили того алкоголика, который своим разгильдяйством, получается, спас им жизнь… (примечание, одна плавка доменной печи составляет примерно 1780 тонн чугуна ). Случай с явлением Мадонны так же реален.
